Ялинка | Публікації | Litcentr
07 Травня 2021, 22:45 | Реєстрація | Вхід

Ялинка

Дата публікації: 17 Травня 2009 о 19:36 | Категорія: «Стихи для детей» | Перегляди: 1517 | Коментарів: 0
Автор: Игорь Чубатенко (Всі публікації автора)

Одного разу Мишко зі старшим братом і матусею зайшли до іграшкової крамниці. Там на полицях були розташовані машини, ляльки, ведмеді, лисиці та багато ще чого. Посередині залу стояла ялинка. Вона була зроблена з пластмаси та проволоки, але дуже була схожа на справжню.
-Яка, гарна та пухнаста! - Радісно наголосив Мишко.
-А що в ній такого гарного? – запитав його старший брат Сергій. – Це ж купа заліза, холодна та нежива. До свята нам татко приготує лісову ялинку.
Прийшов місяць грудень. До нового року залишився усього один тиждень.
На перерві у школі Мишкова сусідка по парті, Оленка, доповіла:
- Ми вдома вже приготували до нового року ялинку.
-А де ви її узяли? – Запитав її Мишко.
-Як, де? Батько в лісі зрубав. Тепер вона стоїть у нашій залі. – набрала повні груди повітря Оленка й додала, - Ми її сьогодні будемо іграшками наряджати.
- Їй, мабуть, боляче було, коли її твій батько рубав?
- Звідки ти взяв, що дереву може бути боляче? А якщо йому й було боляче, то я все одно бажаю, щоб в мене вдома на новий рік була справжня ялинка. Я так люблю чіпляти на її гілки різнокольорові кулі та цукерки. А ще мені батьки обов’язково сховають під ялинку подарунок.
Другого дня батько Мишка сказав:
-Збирайтесь, хлопці. Ми поїдемо до лісу вибирати новорічну ялинку.
-Татку, а може не будемо їхати за ялинкою до лісу, - мовив Мишко. – Давайте купимо ялинку у магазині.
- Ти що з глузду з’їхав, брате? - став кричати Сергій. - Справжні ялинки ростуть тільки у лісі. Збирайся скоріше. Нам вже треба їхати.
Коли вони приїхали до лісу, то побачили навкруги багато пеньків, які залишились після зрубаних сосен і ялинок. Поділля там було вкрите голками та гіллям від дерев всуміш зі снігом..
-Ідіть, вибирайте собі красуню, - сказав лісничий. - Яка сподобається, ту й рубайте.
-А як же ми її зрубаємо? - запитав Сергій.
- Ось там, під березою, знайдете і сокиру, і пилку. – відповів лісничий. – А ще й мотузку.
- Хлопці! – Гукнув батько. – Гайда, ялинку вибирати.
Сергій побіг у гущавину лісу, а Мишко ледве плівся позаду.
-Татку, - звернувся він до батька , - а ти ялинку сокирою будеш рубати чи пилку візьмеш?
- Спочатку візьму сокиру, а потім – пилку. Без неї ніяк не можна вправитись.
- А ялинці мабуть буде боляче?
- Не буде! - Відмахнувся рукою батько й пішов хуткіше.
Ось повернувся Сергій:
- Мишко, татку! - Голосно покликав він. - Йдіть скоріше до мене. Я знайшов святкову ялинку.
Там на галявині, куди покликав Сергій, серед сотень дерев стояла чудова ялинка. Вона була така висока, що Мишко не міг дотягнутись рукою до її верхівки, і струнка, немов лялька Барбі. Голки її були гострі - гострі, а навкруги від неї віяло лісом.
- Гарну, Сергію, ти вибрав ялинку. – Сказав батько і взяв у руку сокиру.
Хотів він уже вдарити гострим лезом по стовбуру, та тут Мишко став у нього на дорозі.
- Стійте! Благаю вас, стійте! – Став просити він. - Не треба рубати ялинку! Гляньте яка вона жива й красива. Давайте купимо ялинку в магазині. Нехай її зроблено з пластмаси та проволоки, але я хочу, щоб ця, справжня, залишилась в лісі. Хай, вона живе, татку!
Батько подивився в очі синові, кинув додолу сокиру і сказав:
- Поїхали до магазину, хлопці!

0 коментів

Залишити коментар

avatar