СИНІЙ КІНЬ

Куди не кинеш оком - сива мла.

Синій кінь умирає на жовтому сіні.

Тихо скинувсь з неба на землю.

З вікна, -  начепурена пам'ять на  вічних.

Гарний сокіл з лиця пишався собою,

переконаний у невідступності  зла.

Нерозлучно причетна бандура  зі мною.

Крутизна у коня стріляє  з горба.

Сподівався, чекав  тривожного шмону.

Самота з необачності  в стайнях  добра

берегами тривоги у клопотах дня

на щасливих дорогах шукала схорону.

Час крізь вікна згинав дорогу примар.

Та немає довіри од радості в смерті.

Перед мурами вікон маячив мій чар,

наче шана таланту на межі оренди.

Свято вірю  хвилинам земної терції.

А на жовтому сіні синій кінь умирає.

І не знаю, як проковтнути протерті

вишні з вигнутих гір, коли біллю стріляє.