Roman Śliwonik
Doświadczenie

Pojąłem pewnego dnia

radością

kwiaty mają obojętny konieczny kolor

ludzie są wyszarzałym tłem ulicy

a ptaki przelatującymi kłęmbkami smutku

z ciemności przychodził tylko chłód

dzieci były tylko krzykiem

a twarzy ludzkich musiałem się uczyć

jak zadanej lekcji

i coraz rzadziej zatrzymywało mnie zdumienie

i zrozumiałem że z tego

co jeszcze zostało

muszę wybudować od początku

radość do słońca

i kwiatów

miłość do ludzi

i znów zdumieniem muszę wrosnąć w ziemię

Роман Слівонік
Досвід

Одного дня зрозумів

що сонце не проходить крізь мене

радістю

квіти мають нейтральний незмінний колір

люди являються вицвілим тлом вулиці

а птахи- клубками смутку, що пролітають

з темноти приходив тільки холод

діти були тільки криком

а людські обличчя мусив учити

як задані лекції

та щоразу рідше зупиняв мене подив

і зрозумів, що з того,

що залишилося

мушу вибудувати від початку

радість до сонця

і квітів

любов до людей

і знов подивом мушу врости у землю