Внутрішня північ, та внутрішня південь,

в збирань годинну злорадово свища,

вихлеща випісень в сплетку провіщу,

загойду джерлють в зимковий кривдень;

В нутрощі плюжаться пустощем хищевим:

в піст оповитий, звісно – злючий…

Вісь, кочаніла попаском зарубинським,

дме на застужені випаски хрущені:

гей-но, як хвинтар байдує нічий…

Тимчасто, знається, вусмерть загущая!

В хідь занапащений – втомі  не змуситься:

вснеться побосоє –

                       стравить безвустую…

_____________

*

http://litfest.ru/publ/vnutrennie/267-1-0-11089