Ittio Verinar
Дата: 20 Липня 2014 | Категорія: «Експериментальна поезія» | Автор_ка: Ярослав (Всі публікації)
Редактор_ка: да | Зображення: да | Перегляди: 726
Аум, аум, аум!
Ти чуєш дзвін, Йохане?
Аум, аум…
Це сталеві фурії
співочої смерті
летять по твоє місто.
Ittio Verinar, Ittio Verinar –
Норград впаде сьогодні.
Ittio Verinar –
стираючи Дрезден
золотавими ластівками бомб.
Той, що почав –
висить догори дригом,
з його заціпенілих вуст
кров стікає у Ельбу.
Він хранитель
ключів від схрону –
Хроносоїл.
Ittio Verinar, Ittio Verinar.
Градоначальник
руйнує своє творіння,
мовчки спостерігаючи,
як червоні лиси
горнуться до людей,
а з соборної площі лине:
«Ittio Verinar, Ittio Verinar».
Той, що будує – Будда,
а значить – біль.
До четвертої ранку
залишиться тільки попіл.
Ittio Verinar, Ittio Verinar.
Аум-аум-аум.