Під час революції

Ми з тобою були на правильній стороні

Тому та війна залишилась не за нами

Сестро

А за нами залишились мертві тіла

І ні одного крука

Тільки тиша сонце та небо

Ми з тобою навіть почали курити

Бо так робив Симон

Коли в окопі я невміло вдихав у свої поранені легені дим

Ти дістала з кишені загорнутий в хустинку

Шмат хліба та варену картоплину

Знала який я ненажера

Проте перед смертю не наїсишся

Надивишся

Як порхають метелики крові

Жалять в очі плечі серце москіти куль

Настромлють носороги багнетів

Під грім гармат котрі нагадували певернуті вулкани

Я знав що народимся після дев’яностих

Ніяких родинних зв’язків

Несуттєва різниця у віці залишиться

Коли я тебе назву сестро

Ти не здивуєшся