русалка (new edition)

приходила вчасно чорних панчіх не знімала

з мармурових колон дня нового

коріння у неї пускав – проростав папороттю

квітнув раз на рік – зривала

вогнем горів – гасила поцілунком

ставала ідолом – молився приносив жертви

розводила ноги в чорних панчохах

там оселився й нового дня чекав

не випускала навіть води попити

все кричала і текла по стінці

і впадала в річку і шукала моря

і кричала гучніше знайшовши

ще гучніше розливаючись морем піді мною

тонув у ній

плутався у водоростях

розмовляв із рибами

зачаровано дивився на її трикутник водорості

розумів – русалка стала моїм днем

то не камінець – то вона колами на воді мені посміхається

то не тиша – то вона мовчанням риб до мене говорить