тиша | Публікації | Litcentr
29 Травня 2020, 18:25 | Реєстрація | Вхід

тиша

Дата публікації: 01 Листопада 2014 о 22:43 | Категорія: «Верлибр» | Перегляди: 396 | Коментарів: 0
Автор: ігор мітров (Всі публікації автора)| Редактор: так | Зображення: можна

тиша

1

світанок тихо
підбирався з-за рогу
вона йшла йому назустріч
не виходячи з будинку
не підводячись з ліжка
не припиняючи пестити
зоряне небо
внизу живота

2

вона не могла заснути
бо спала все життя
все життя вона спала
але якби її хтось розбудив
і спитав
що їй снилося
вона б не відповіла
вона не пам'ятала
що їй снилося
вона не пам'ятала
власного життя
що було вчора
що було рік тому
не знаю
сказала б вона
хіба не одне й те саме

3

світанок заходив у двері
які ніколи не зачинялися
тут на нього давно
чекала вона
промені його обличчя
відбивалися від її
білого живота
вона лежала гола
на розстеленому ліжку
в неї мерзли ноги
і текли сльози

...а потім він ішов не прощаючись
а вона лежала
ще довго лежала
зі сльозами на очах
і його світлом на животі
і стегнах

4

рослина на підвіконні
мала різнокольорове листя
про різнокольорове життя
їй годі було мріяти
то нехай принаймні рослина

вона не знайшла пензля
вона розфарбовувала листя пальцями
вона слинила пальця
опускала його в фарбу
а потім фарбувала листя
залишки фарби
вона витирала об тіло

від перса
до перса
веселка
зросла

5

світанок заходив у двері
і осяював її кімнату
світанок заходив у неї
і зачинався
день

вона зустрічала його
не виходячи з будинку
не підводячись з ліжка
не припиняючи пестити
вологе зоряне
небо

6

тиша в її кімнаті
ніби пил осідала на меблях
вона не прибирала навмисно
щоб її не стерти
вона жертвувала нею
лише коли він приходив
тоді вона не стримувала криків

вона розмалювала квітку
вона пестить вологе небо
на очах у світанку
вона спить
усе життя
вона не пам'ятає
що їй сниться
вона чекає на нього
щоб принести тишу
йому в жертву

7

він уже поряд
вона роздягається
лягає на чисті простирадла
чути скрип дверей
і його кроки

світанок
злизує сльози
з її темних очей
пітьму злизує
з її замерзлого
тіла

тиша агонізує
вона кричить

тиша вмирає
блискавки подряпин
шаленої ночі
на спині короткого дня

остання краплина світла
сутінками падає
на простирадло

...він встає
і йде не прощаючись
він ховається за обрієм

тиша
воскресає

2014


0 коментів

Залишити коментар

avatar