***

Шепіт вітру пробіг між будинками

Заодно відчинивши кватирки

Щоб сни які згорнулись в клубочок

З солодких ниток

Могли спокійно прогулюватись

Далі вулицею стояв двоповерховий магазин

Біля нього немов сни кублилися цуценята

І в такт шепотіли вітру

Виднівся скверик обсипаний людьми

Які вмостилися після денної метушні

Та цокотіли патронами немов

Чайними ложечками

Об стінки склянок

Та всипали у себе порох

Сну

Повз них промчав потяг

Розкинувши їх мов подушки ліжком

І загудів в далині

Попри те що дерева були обшиті льоном

Гуляла парочка

зачаровано наспівувала мовчазну пісню

Одне з дерев почувши спів

Розправило долоні з кори

та обійняло їх

Дорога вигиналась наче трава від вітру

І її вологе від ранку покривало

Огорнуло мене

І я вслухався

В шепіт блукаючого сну