від найменшого вітру

тремтить старе вікно

ніби краплини роси

на пелюстках рожевих тюльпанів

скло – роса вікна

вікно – квітка будинку

вікно розквітає оголеною дівчиною

дівчина розсуває штори

вицвілі від сонячного світла

ніби старе зіпсоване листя

пожовкле

з-під якого точиться свіже

дорогу торує

за допомогою турботливих

ніжних рук

бутон дівчини

голої наче тюльпан

виринає зі стебла

шибки гнилої

до сонця тягнеться

пелюстками пальців

тонких

краплини роси

на оксамиті персів

прозоре молоко

ранку

злизує вітер

від задоволення

дихає часто

аж скло дзвенить

сонце здіймається вище

роса вікна висихає

квітка дівчини

волога

як і раніше

сонце – квітка спеки

очі дівчини – роса сонця

тремтить роса на квітці

весело мружаться

краплини

стебло сонця

входить у дівчину

протинає наскрізь

дівчина стогне

від задоволення

дихає часто

аж скло дзвенить

будинок стає садом

дівчина стає сонцем