зелені поля і ріки молочні
Дата: 30 Березня 2014 | Категорія: «Верлібр» | Автор_ка: Аня Хромова (Всі публікації)
| Перегляди: 707
Я переповідатиму тобі знову і знову
Оповіді тягнутиму чорні нитки
Чорним по білому
Глянь
Герої стоять у шерезі
Герої сяють на сонці
Мружать очі на сонце
Героям обіцяні небеса
Зелені поля і ріки молочні з ніжними берегами
Обіцяні чорною ниткою білим полотном.
Герої сяють під сонцем.
Дивись. Оцьому знесуть голову.
Оцьому розітне живіт і він довго вмиратиме, хапаючи ротом захололе повітря
Оцей перейде на бік ворога
А цей уже там
А інший житиме, та вже ніколи не вернеться додому, обходитиме десятою дорогою серце своєї матері
Оповіді тягнуться чорні нитки
Вони дурні, ці твої героі. Їм не дістатись до рік. Навіщо ти їх вигадала, кажеш ти.
Навіщо ти вигадала героїв і піддатливі поля з молочними квітами, навіщо ти брешеш.
Брешу, оповідь простягається зеленим полем, розверзається молочними вустами.
Брешу.
Сама не знаю навіщо.
Просто не вмію ставити крапку, після якої нічого.
Після якої – нічого.