Про те, як загнав себе в кут
Дата: 23 Серпня 2012 | Категорія: «Верлібр» | Перегляди: 524 | Коментарів: 0
Автор_ка: Руслан Поїденчук (Всі публікації)
Знайома твоя, що кохає тебе, вміло приховує свої почуття.
Дивна звичка - про головне наостанок. Промовляєш ім"я її так,
наче все - завтра кінець...
Чуєш мене чи ні, світ змінився - обличчя розміняв на профіль.
І не виявиш щось наївне, і діти давно вже дорослі -
грають у ігри, де відсутні всі межі реального, і знайомі усі -
віртуальні.
І лірика вся - наче анти-утопія кібер-панкова.
Сам загнав себе в кут, сам - такий... сам - про таке, і...
просто вже - сам.
Але, вибач, понесло - про вічне - зникне усе до біса,
коли зникнуть наші з тобою чуття.