Сім сомів сидять у ямі:
Соменята, сам, сама
Із сом’ячими кумами
І кумівська братова.
Сорок снів у чорних пащах
Дозрівали сорок днів,
Тільки зорі їли натще
В темних водах сім сомів.
Під старезною вербою,
Де дівки та парубки
Топлять чвари із журбою,
Хтось годує риб з руки.
Хтось, хто ходить за водою
І говорить до води…
Та зустрітися з тим Тоєм
В глупу ніч не приведи!
Втім, бува що вдень – ще гірше,
Рятуватися дарма…
Недолугі пишеш вірші –
Перетворить на сома.