Прогулянка по кістках (Бабин яр)
Дата: 21 Травня 2010 | Категорія: «Філософська лірика» | Автор_ка: Евгения Фарщук (Всі публікації)
| Перегляди: 746
Беззірна ніч взяла у руки ножиці,
Порізала, потаврувала шлях,
Знов світяться неоном Дорогожичі,
А ми стоїм з тобою на кістках!
Тут пронеслися лихоліть невивчених
Страшні часи й принишкли на полях...
А нам з тобою так, здається, звично.
Ми ж стоїмо на цих людських кістках!
Ніч змішує із спогадів емульсію,
Далеко десь вітрини миготять.
Нам смерть проводить по кістках екскурсію,
Та що це? Ноги рушить не хотять!
І щось людське, щось вічне й не звіряче
Нарешті зупинило нас. Це страх.
Не знаю, чи ВОНИ колись пробачать
Мені прогулянку бездумну по кістках?!