як ставити крапку в кінці речення
Дата: 25 Травня 2009 | Категорія: «Філософська лірика» | Автор_ка: Андрій Деревенко (Всі публікації)
| Перегляди: 840
Після північних норвезьких пісень,
після південних балканських писань
внизані рисками сонні оселі
різко відштовхують. Жодним плюсам
не довірятимеш. Хай вони й рідні,
хай вони ріки твоєї руки,
хай на папері всі вулиці рівні.
Навіть однакові. Все ж - не такі.
Після мовчання похмурих снігів,
після купання очей у морях
ти не підходиш у жоден загін
і чужо-різний між рівних мурах.
Після притрушених пилом повік,
після прожитих десятків років,
після жінок: і повій, і своїх,
після потоптаних кроком бруків;
по проминанні видінь-що-жахів,
тих, що наснились і тих, котрі ні,
ставши утіленням всіх чужаків
не довіряєш смаку хитрунів.
Після проспіваних сотень пісень,
надто - прочитаних тисяч віршів,
в рідній тобі, таки рідній, оселі
ставити крапку уже б не спішив.