як мову
Дата: 11 Листопада 2014 | Категорія: «Філософська лірика» | Перегляди: 725 | Коментарів: 0
Автор_ка: Оля Мальченко (Всі публікації)
/ як мову створено чоловічим для спокуси жіночої – то потім він же й знищив її природне призначення; те тільки жінка зможе згадати ту мову якою було спокушено її чуттєву суть…/
і о перевливаю ночі сеї я ввідати про берег мови пребажаю й раз почну о вимов' їхн тискатис' а я о лиш одовжу линкі плескання
о та ж прийме люттю нове самозречення Мови
й вона наснити нам пробуде непочатною зневіреною звірячою знепрощеною – а тому й м'якою піддатливою як сором як задоволення у своїм прагненні пізнати страх…
й та мова вирізнит' мене з-поміж бажачи її знепечченого хліба з її зерен ще до млинування нездатних отріснути о вона ллає примус молока біля артер'ї зфобіїзованої пригоди о біле воріт розмаженого упекелізованого нагінні премислення внезупинен'
те моя…
носіння пообережбі ж боги ним накислили вражі плетлі б
ячнозорне Мово! протикнис' мною – бо я сл'оза як здатно враз пліднити - від мене зродиш й утроб' й первіст' і зчинеш у собі й війн
а раптом переможе засторога по біолі.. ні
як залюблю твоє м'ясо стічеш вологбою й зненавидиш
бо я перша твоя шматуючи й єднаюча – як ти перша моя злісна
як ти підеш залишме після тебе
поет