чаклу (час) нив
Дата: 18 Серпня 2014 | Категорія: «Філософська лірика» | Перегляди: 651 | Коментарів: 0
Автор_ка: Оля Мальченко (Всі публікації)
/і земля його виллє і до мене верне/
чаклунне
вбереже від спек дівочих
і ворожбитка з міткою у роті а на скроні з гайворонієм
висмикне пір'їну часту з потерптя конопель
а з учорашнього знеповне мед у досвітнє стожарино сепочатку
а під небінням у неї судома на солод
а у очах здриби кілу Роду і кланена у зтягненні зтремчỳ
велимне із краянням рушника обпоює вовчастії очі тому
хто з ранішньої доли впав і у прихисток наснився
і скаліче вир непомилỳ
зміями які ж ще
молоко посередь поля здобули
важких зрожевілої вим' їм рівко
ті неспогадливі забули ран у знак дробите
віщуни-віщунниці здеріть з покійника останній
хрест начольний та киньте йому спрагле по нездійсненій
яскравтуги й пробачме на них і дрібцю на шлях
і в чаклуванні повстане отим інакша суть лебедя
і на всотої немічі зросило
вийдено сховок по дримбі що сопілку шукає..
чаклунко!
змузиччя в луни поє дно ли
підійми й того
і по чи
і то вільху здерж у по сльоза
ми в кору за тою
зроблú човен
і позначу
й сплавлю
й зміню
у плинище
бож
травень 2014