***
Дата: 17 Липня 2014 | Категорія: «Філософська лірика» | Перегляди: 546 | Коментарів: 0
Автор_ка: Ярослав (Всі публікації)| Редактор_ка: да | Зображення: да
Не кажіть мені,
бо це – інше, пришле.
Тихше, будь ласка, тихше.
Розгойдує старі щогли
дощить, зрошує щоки.
Первісне, моторошне, болюче
натхненне, сіпане, пінне.
Навиліт крізь отвори й стіни
пройде й посне навіки,
а може мить, може обрій запалить,
а потім вщухне.
Не кажіть мені, що так буде,
не кажіть, що має так бути.
Бо хтозна, що воно є і звідки
от тільки ми – свідки.