Дорога на Рим
Дорога на Рим
Пішов на слова за тремтіннями тіней.
Переважати надію у мріях дарма.
Шукаю родину підняти на волю піснями.
Закінчить горіти ця свіч без відваги, хто зна.
Знайомих завзять лунає народ океаном.
І тріскає ритм у вухах розпарених трас.
Не заздріть мені, у мене серце з кришталем
і світло дороги на Рим, поза межами час.
Перлина, німіє, на корінь калинка вмирає.
Гірка патологія – оцегокати щастям, мовчіть.
Не більше страхів мені цю науку прийняти,
бо голос несхожий і звук мого серця - німий.
Дороги з бензином, крамниця пахне пожежею.
Я знаю цей запах стовпів, що біжать за месіями.
Сестре - моя, загублена, вертай на батьківщину.
Сестре - моя, мені це так боляче, край наш - німий.
Буйні не їздять під Бугом з Лелек до Сокілець.
І зарослі квітнуть вогнями до рівчаків.
Як шепіт мертвить: Мамочко. Де ти
моя, мамілець..?
Не хочу так жити, топтати чужину роками!..
Сонце жаріє, з халепи прокляті прикраси.
шосе, перегони , і знов непримітні діди,
не рівня колесам у маскувальній Хмирязі,
під вихор скривавлений велетнів бачу сліди.
Під сльози йде дощ з веселкою над полями.
Веде нас земля у прірву до файних чужин.
прогнати в три шиї печалі рідного краю,
вітайте мене на паях без своєї землі ...