я пройшов багато
бо йшов то все йшов ішов
прийшов врешті

та Суда каже мені:
«споляж зеленим на оксамиті
вполюй лисицю з’їси серце рудого
вийди назовні коропом

до різдвяного столу»
та як я можу вийти

як я можу війти

як мати твою я можу
бо усе простяглося занадто далі

занадто сельви занадто навіть для мене
а для тебе

Суда

ж бо не занадто

трембітно весняно масно?
коли вони прийдуть сюди

по мене

із сопілками

мисливським сміхом танками
з наголосом на другий
і будуть співати мене

до ранку до ночі до пришестя до скону

чи зможеш спати

чи стоятимеш далі

мій Гамельне

чи впадеш?