Біла Острось
Дата: 02 Липня 2014 | Категорія: «Пейзажна лірика» | Перегляди: 753 | Коментарів: 0
Автор_ка: Крайзер (Всі публікації)
Такий ділянь є на росьній,
де сватним верескълом,
обручна
товтря'ній се'стрі
в церкві білій,
як та піннота
заходюча
на спинах стрим…
І, це ж - коли!
Відтак - родюча,
аж не підійдеш
по хитючу
до зберегнів;
а з них,
доречі:
мужня' братів, синів,
призвично гречна,
боронить бо до звільнища,
від там де є украй,
по краплі з верби,
щоб чистим новий день постав,
з посидь гарнеги -
псуне' хмариною гнівок,
на самий східня скнив…
Як, порічень,
збираеться зусюди,
тихим ранком,
вихорть -
то вітер додає
в облишений гранчак
хвильчат,
гойдуя лихо,
а взрось -
тече-тече,
гостиха:
чекає із дружиною
повернень повних чат,
на чарк,
за пазуху своїх бескид,
у втіху,
шоломих дійсно,
трішечки в чоловинь,
і міцно стоячих
в обидвих онучах…
.