Серпневий Львів нагадує курортні містечка

Південного берега Криму в прохолодному жовтні,

Коли будь-яка подорож – це неодмінно втеча,

Самотніх туристів у місті – жменька. Не більше сотні.

Холодний вітер розносить краплі фонтану,

Мов бриз при прогулянці по приморськім бульварі,

Запах біляшів, Полтви і людей, що співають осанну

Шансону, ромів та брудних погорільців – очі в них карі.

Тут і там завше дощ і вологість в усьому,

Колекції ринв співають буденні мелодії Львова,

Лики торговців із вернісажу виказують втому

Життям, китайськими сувенірами і проблемами вдома.

Літні площі кав’ярень все частіше зустрічають туристів

Перевернутим на столах стільцями,

Кожен день повторюється в голові, наче приспів

Остогидлої пісні з чергової дурної реклами.

Ще кілька днів і, здається, місто стане порожнім –

Залишаться лиш місцеві і ті, що на них схожими хочуть бути.

Друга хвиля мандрівників з’явиться напередодні

Дня Миколая й поверне на вулиці запахи кави, кориці і нотки покути.