Коли не знав  б  я твої очі,

коли не чув б  я твоєї мови,

мій неперервний колообіг  

збирав би траки танків нових.

Коли не був би я бездонний,

коли не пружив би  ці руки,

мій лад півтонів взяв сто дзвонів

в золоті трунків і отрути.

Коли   не став  би  я свічею,

коли  не вичерпав  би   горя,

я  з крил підняв би  Одіссею,

З Дніпра і з Бугу поїв море.

Коли  уперше  я  зламався,

крило  торкнулося колосся.

На розстріл повели  у капцях.

І  ти почула  відголосок…