Весняна огида
Дата: 18 Травня 2014 | Категорія: «Громадянська лірика» | Перегляди: 740 | Коментарів: 0
Автор_ка: сергій вінницький (Всі публікації)
Літають зірки в очах.
Відмова сурм
у першій допомозі.
Огида у роті.
Гіркий шоколад.
Живий!
Знову покришки
воняють
гірше старих.
Чепурні кіммерійці.
Розпука – це квіточки, а не труба!
за честь –
тут усі мають кулі!
Червоне графіті
на білій цеглі: «Золота рибка!»
Зійшов з глузду. – Розірваний на шматки.
Усі тепер люті -
після вчорашнього бунту.
У маках долина некошена.
Скаженіє акація
перед
полем.
Зморені стогнуть,
не гірше за душі?
Який подибунчик? - Війна!
Квіти завжди цілять у очі!
А ти глянь, у мій вітер,
там стільки вільного горла.
А на зіткненні мрій
у дощ
заховані гроші.
Крим без ластівок.
Не розцвітає
старий дуб
за гаєм-чугаєм.
Я уже з новими цимбалами –
і тут пекло!
Тут без смаку
кубик цукру.
Без райдуг суничка.
Рипить вогонь,
уже зарікаюсь з
за журавлями-мерцями.
Знайомий - звук - джиги..!
Як ти перероблюєш душу, масляна?
Де моє срібло?
Де тут мій злак?
Весняна з огидою –
не чиниш опір.
Тут вечора
у вікна
гримлять бітами.
Хто ця правда,
як плачуть діти.
Лютий збиткує - бардак.
Вже і хліба катма!
Ради чого? ЧАБАР!!! Просять горілки.
Сад без води. А трЕба фЕстивалити.
Цим літом засохне фолькс?
Цих щедрих каструль
можна не слухати?
Сходи подивись nа флюGER.
З твого постаменту
Freir uкраV танк!
Ні шушарам-Ночам у Криму!
Кучерявий цуцик пiд вишнЕю,
закрутилися, ЧiКi-ПiКi?