І ось знову швидко перетікаєш в брудну емульсію

калюжної клепсидри забитої зображеннями

охоплених вогнем постатей у міській пожежі,

десь неподалік провалюються крізь іржавий люк

повного місяця

торішні порожнисті стебла флагштоків разом

з брутальними опівнічними кошмарами на прапорах.

На хитких узбіччях під голими каштановими кронами

тривожно ворушиться торішнє листя вимкнених вікон

із нашими безсонними обличчями,

які щосекундно очікують,

Засушені фіалки з гербарію

випадають

зі старої радянської енциклопедії жилого масиву

і перетворюються на міліцейські мигалки,

по той бік сходових протягів і по цей бік асфальтових сутінків,

лише ледь зриме телевізійне сяйво від комети згасає

за мішками зі снігом,

та неопізнаними дорожніми знаками

на барикадах.

і ось знову пропливаєш через простір моніторів спостереження

міліцейського відділення

архаїчною як прадавня рибина

у мульких крижаних глибинах

і декілька блискучих рибальських гачків

на дні служитимуть

за впалі орієнтири.

І ось знову твоїми охололими лініями долі,

ледь відчутними доторками по долоні у сні

мандрують і далі двійко янголів

Один руфер -

з далекого захаращеного

згорілими феєрверками найвищого даху

А інший - діґґер спідсподу

важкими після сну віями

по зруйнованому лютневому пейзажу

на майдані.