Ця зимова чота вростала в бруківку
Та гатили по діжках вітри і кийки.
І уламки з гранат устеляли долівку
Мого міста, що тут панувало віки.

Десь справляли весілля чи кланялись Богу,
Чи на Фейсі тулили вар'ята-кота.
У димах, що посунули на допомогу,
Пробивалась з бруківки залізна чота.

Вогняним водохрещам, "дюшесом на Груші"
Гартувалися душі на тисячі миль.
Геть забувши про спокою райськії кущі,
Поруч став із мечем Святий Михаїл.