осінь (Дон Кіхот)
Дата: 30 Листопада 2009 | Категорія: «Любовна лірика» | Перегляди: 714 | Коментарів: 0
Автор_ка: Лариса Радченко (Всі публікації)
той що мій всесвіт тримає на віях
йде на двобій з вітряними млинами
листям опалим мов сотнями віял
дощ приховає твій наступ твій намір
стріли приносять вітри і отрути
воїнам в борг наливають в тавернах
ніч тебе знову від бога відтрутить
день тебе знову до бога наверне
нам залишились розваги сумнівні
снити пиячити вити на місяць
бавитись в шахи з слонового бивня
хто нам медалями рани завісить?
хто нам загоїть порізи розверсті?
хто з пухирів повиймає нам жала?
пальці чутливі знервовано пестять
перса жінок та руків’я кинджалів
зібрано речі в потерті валізки
геть від сльозливих і довговолосих
дні й горобці пролітають так низько
вбраний у лати врізаєшся в осінь
P.S.
ця істота ніколи не звикне до рук
ця істота ніколи не втягнеться в гру
ця істота і жити напевно не вміє
ця істота не буде сидіти в ногах
цю істоту не вчепиш за серце на гак
ця істота мій всесвіт тримає на віях
ця істота не схожа на інших істот
ця істота над прірвою довгий місток
ця істота подібна на дике цунамі
ця істота мій янгол з вечірніх молитв
ця істота мій грішник за нього болить
він іде на двобій з вітряними млинами