хлопчик вуста-гладіолуси от би відважити ляпаса

хлопчик з поставою гордою як в танцюриста фламенко

всі розіп’яті щоденники всі недочитані записи

наче дитячі сорочечки стануть на нас замаленькі

хлопчик тендітний прозорий вважай – не розбий! – порцеляновий

хлопчик що ніби звичайний та все ж ледь помітно жіночний

з ним вимикається пам'ять і все починається заново

хлопчик стискає в руці кастаньєти і кличе у ночі

в ночі брудні істеричні дедалі іще істеричніші

в ночі надмірні такі що не хочеш вертатися звідти

в ночі де плинуть в тобі прокладаючи шрами і річища

сік найгіркіших плодів і нектар найзвабливіших квітів

хлопчик вуста-гладіолуси от би відважити ляпаса

хлопчик очей не опустить і навіть – повір! – під прицілом

буде мовчати як камінь і з тебе безгучно сміятися

радо й гостинно отруєні стріли приймаючи в тіло