*           *           *

Нахапалася повітря – ротом, ротом,

За життям – як за останнім трамваєм.

Я – любов твоя, відкладена на потім,

До якогось там рум`яного раю.

Ти прийми мене як є - з колючками.

Поле бою я, а значить, - і дим був.

Поле болю я з двома полюсами.

І собі не малюватиму німбу,

Я себе не прикрашатиму пір`ям –

Головне – ти не дивися в зіниці.

Вгледиш відчай у них – не вір, я, -

Мабуть, просто боюся спізнитись.

До кінцевої, ніби до Бога:

Самотужки не дійти, не добігти.

Я люблю тебе.

Люблю - як нікого.

І очей де - не знаю - подіти…

                        22.10.09.