На повторі
Дата: 20 Серпня 2014 | Категорія: «Любовна лірика» | Перегляди: 642 | Коментарів: 0
Автор_ка: Маргарита Ротко (Всі публікації)
… мов амфора – для джинів і Пандори,
як вугор, що заковтує багор,
ми – хворі. Ми – як мушледайне море,
поставлене наївно на повтор –
у вазу, поряд з мушлею. Титани-
мурахи не витримують країв….
І світ тремтить, немовбито неткана
пів-бабка – в чорнотканім рукаві
потойбіч п’ятибіччя. В потойкутті.
На покуті, де сіно неживе
на лютні грудня грає серп у грудях
сонцестояння вишні з журавлем.
І музика звивається, зміїться,
сміється-плаче – в кляті солов’ї…. –
аж амфора зривається з полиці!
Лови її! Лови її! Лови,
минущий Соломоне!
…вже не ловлять
жита, життя, світи і не святі –
ні слово стоголове, ні ні слова,
вмальовані в Калиновім мості,
де – руку не знайти. Не мож… Кавунно-
густа імла розводить… Розвела.
Рости-цвіти, о дерево чавунне! –
на витертих мольбертах моря зла:
над вазою, над мушлею, над нами…
Вкорінено-ухворені у гру,
ми дивимось на мозолі титанів.
Цілуємо опалену кору
Дамоклеву….О, як та гілка висить!
Не рухайся! Біжи! Пливи! Замри!..
Ще наші павутинні літописці
не наплели вузлів на аспірин –
від голови порожньої. Від моря.
Від черепків данайських віхол «лю»…
…тріпоче бабка світу на повторі
сонцевливання лип – у темні штори,
де ти знімотнив музику мою…