Величне Поклоніння
Дата: 10 Червня 2014 | Категорія: «Любовна лірика» | Перегляди: 702 | Коментарів: 0
Автор_ка: Оля Мальченко (Всі публікації)
схѝли поклоніння мої над тобою
та яка владно сіє підкорення своїм
та яка наздоганяє ядучими речовинами твою ще несвободу
та яка Свободою є і яка її з ніччю одарує
всіх спраглих по одному лише цілунку вічних Спраг і Кохань єдино
Вільна і Гнучка
Вогка і Всевишня
найсолодша піхва моя бо з неї ллє Свобода
надсміливости насолод – ріки знахідок тіла
мої коханці вічні! мої Заглиблені!
на моїх язиках споконвіччя невтолин палання
мої сонячні яєчники кровіють разом
моя матка рухлива й пружна як серцевий м’яз
її я переміщую тілом своїм наче каравелу витесану з м’яса
ти заплідниш навіть моє волосся!
ти заплідниш навіть кістки мої!
там скрізь мій орган родючий! спинись перед моєю владою
й ступні твої я намащу лагідним зміїним
отрутним бджолиним горлами пташиними крів́ям богів й пожежею Слова
спинись! бо я вклоняюсь над тобою жарливо
і жерла відчиняю наче вулканія перед виверженням вічністю
до-здійснені насолодини я створю цієї ночі
на ритуалі тіла твого величнопахкого
на Силах твоїх зростаючих!
на руті твоїх Слин
на крові твоєї Люті
на невпинности твого сімені я ворожбу здійму
із сіменем змішаю плавні кров́яні свої
і підкорюсь!
у подихах твоїх звірин
і підкорення моє най буде мені винагородою
за Ласки Величи моєї до твого м́язу Смерти
і ротом твоїм висмокчу славу квітці що сльози вповно ллє
сліпо страждаючи за чолом твоїм схиленим пожагно вниз…
мені підкорення моє най буде мукою божественною
що я її жадаю найсвятіше усіх Входжень
і тому хто підкорив мої Діри Світлі
замало буде мого молока степового з грудей наливаних богами
й замало буде рік моїх у повенях
лише буяння Лона підкореного яке відкрите для мандрів
буде йому винагородою
повернення у чисті Жіночи Води чекає його
і знайде небовічне змріяне
у животі моєму Срібному
8/06