проникну (та) самка
Дата: 12 Квітня 2014 | Категорія: «Любовна лірика» | Перегляди: 640 | Коментарів: 0
Автор_ка: Оля Мальченко (Всі публікації)
ніби пласто спочинку землю плавліючу
блакитооч у стогчу рота закочен'
не виймай як вона стікає!
як сонце всеглибне сходне у єї рунки
обіймаючої піхв'яро цвітню
глинає сонцівню виштовхує однаючи
дозріння двоєдностів
полуден' не час як опале ще
насолоду вогчити…
досконало вбита випаленням самко
поглиби доверши її землю
як бути смертю й життям єдно –
її стогін знає…
все ож сонце налите міддю
все саме вибухну початкові промені
о як в неї вливає нектарна злива!
лиш чутно вигини й судоми дикопитні
розсіюю останні млосні пронизи
самко! ти священна як пробита моїм сонцем
небно