***

О.Г.

  Кажеш:  «Очікую, коли раптово напишуть вірші мені…»,

     Любиться тобі примріятися хто би тебе розпанахав:

     Йдеш вся така весіння, у сорочці розшиваній,

      Обабіч бігборди гігантськими буквами: «Павлик, йди на фіг!».

     Кажеш: «Так хочу, щоб хтось брав на руки та ніс алеями,

     Або у слід промовляв: подивися, оце ж Дюймовочка!»

    У парках сидіти на лавочці, кимось клеєна,

     Чи клеїти самої хоч Лесика, хоч, наприклад, Вовчика.

     Це все маячня, не зважай, от пишу ахінею цю,

     Й гадаю, кому воно треба, складати віршики…

      Був би молодше, чи розумніший, сам би тебе поцупив…

     Таку граціозну, елегантну таку, таку вишукану.