літо минуло не так як ввижалося здалека

мушлі і жертви принесені теплій воді

нишком пліснявіють мокрі солоні купальники

кинуті вранці під шафу мовчать як тоді

лінії стежок що вершникам довго болітимуть

десь поміж ніг а найдужче найважче в серцях

русла доріг що вкриваються пилом і квітами

ще випробовують стопами силу тертя

сили інакші тяжіння до центру до значення

до неймовірних позначень ймовірних понять

в нас гинуть звірі ніким ще на світі не бачені

в нас гинуть вершники плавиться пам'ять коня

скільки ще тижнів років обійматись з пісками нам

в горлі тримати несказане хлібом пісним

літо минуло прозоро тож спи собі з каменем

хай тобі камінь ковтає неголені сни