ДВАДЦЯТЬ Н-НА ВЕСНА

подивись риби в ріках давно повернули до витоку

подивись мої туфлі ночують носами до півночі

двадцять n-на весна нас обох розбирає на гвинтики

двадцять n-на весна нас обох запізнілістю знівечить

застигають в горлянках тумани блукають подвір’ями

в них кружляють прозорі метелики й звуки металіки

нам пророчить синоптик сніги і прощання – повір йому

нам на шиях вітри позатягують зашморги шаликів

двадцять n-на весна намотає дощі на колеса нам

зацвітуть парасолі в міських квітниках і на вулицях

ми з тобою так довго хворіли двадцятими веснами

наші болі вчорашні під серцем як равлик зіщуляться

вдвох ми плакали десь на забутих дитячих майданчиках

на поламаних гойдалках пили вино з дивним присмаком

якщо вмієш дивитись так важко навчитись не бачити

якщо вмієш літати так важко летіти невисоко

і тому не летиш і не дивишся просто існуючи

мовчки стежиш як рідних колишніх заковтують повені

двадцять n-на весна істерична спокійною буде ще

якщо ми доживемо: сльозливі і львів-інфіковані