"у культі письменників.."
Дата: 26 Травня 2009 | Категорія: «Універсальна лірика» | Перегляди: 709 | Коментарів: 0
Автор_ка: Андрій Деревенко (Всі публікації)
у культі письменників ми чоловіче малі
надтріснуті щогли за мить поламають нам рампу
і я замикаюсь у собі немов Амелі
і скурвлюю власні думки наче вкурюю драпу
на ніч залишаю на тілі кривавий надріз
до ранку він може загоїтись вкритись корою
це плюс один шрам тополоґії мого покрою
цю плюс один шлях але мінус заповнений шприц
цілюща вода заливає засліплений зір
цілую тебе і не хочу не хочу не буду
цілу цілуватиму знов але не на позір
щоб знати свій гріх коли дійде до справжнього суду
я лінч я не девід підвішу себе неґритоса
як стане занадто пристрелю чи кину за ґрати
назовні заліплю всі отвори буду багратись
у собі оскільки немає в мені арістоса
нічого не хочу почути від тих що на волі
вони навіпоберта наче закриті на засув
хай буду як робот хай справді як робот як волл-і
або наче лицарі прерій ковбої канзасу
молитва - пробачте пропущені знаки розділень -
докиньте до вогнища хмизу нехай буде тепло
неха й буде тепло нехай буде те- буде пекло
нехай буде вогнище поруч зі мною із тілом
мої християнські потуги і потяг на Юму
мої сінема і мої ж перечитані титри
язичницьких вірувань сер я утримую титул
і порція доброго сміху тарілка ізюму