горіх!
Дата: 23 Липня 2015 | Категорія: «Універсальна лірика» | Автор_ка: Ігор Астапенко (Всі публікації)
Редактор_ка: так | Зображення: можна | Перегляди: 1611
на старому горіхові діти стрічали ранки
вирізали дні на корчастому стовбурі
цілувалися діти під крислатою мантією
у щоки у губи у шиї
язики слинаві пускали
на старому горіхові
на лапчастому доброму дереві
в халабуді трухлявій
діти учились вбивати
скільки вас ворухких
мурах комарів і сонечок
на руках у дітей перестало дихати
царство вам повітряне!
розпадалися дні і ночі
і країни й світи розпадалися
як горіхове шкаралупиння
діти димом смердючим горіх освячували
й цілувалися знову
тепер по-циганськи
о велике розкидчасте дерево
що твоїх дітей поскидано у мішки
наче мертвих невідомих воїнів
що твоє листя потоплено в горілчаних банках
як сліпих котенят
(але господи скільки ви бачили!)
ми тепер із іншими голосами
ми тепер із великими головами
усе ж так цілуємося
під якимись чужими деревами
о розхилистий стороже часу
ти стоїш тепер під білим пласким сонцем
і гірко всміхаєшся сотнею зелених очей
а я сумний дурний із колючою шиєю
їм гарячий мамин пиріг із горіхами
і хочу померти