помпеї, атлантида попіл-сніг, все зрушить з місця: вісь , планета, доля... вогню й меча не спинить наша воля, магічний не врятує оберіг... і руни, і таро безсилі тут. і жриця, й воїн - прах один до праху; спіткає кожен свою вірну плаху, червону вже від надміру спокут. ти небо витримаєш? знай, воно гірке... гірчиш за землю, воду і повітря, а слово, то не ліки - списа вістря - вбиває швидко й болісно воно... ...вони перемогли свою сансару- злились вустами в скам янілу пару... чи хтось із нас перемогти так зміг?