у дзьобику
останнього рядка
залишимо
для видавців суворих
лише інтеробанг

цей символ дивовижності життя
стрибкого руху
мрії та натхнення
які словами
викласти не можна
бо доля кожна
як і мова кожна
народжується пташеням з яйця

щоб знов і знов
до того промовляти
хто на лушпину дивиться строкату
пильніше за митця