просто десь глибоко
потяг із місця рушив
з'ївши всіх пасажирів
тишею смачно зригнувши

проспектом перемоги маршують
чотириногі солдати у гумових чоботах
бабці продають насіння й цигарки поштучно
підземний перехід роздає людей низками
безкоштовно

а на поруччя поруч із мужиком
що п'є пиво і їсть біляш
ворон усівся

він був худющий як мешканці міста щастя
він був чорний як будинки у місті щастя

(з якої літери писати щастя?
ніби ж і місто - власна назва
але ж і слово - абстрактний іменник

тільки от щастя самого немає - 
ні міста
ні в місті

тоді може -
астя?)

підлетів ворон
сів і в очі зирнув мужикові
той - мужик мабуть добрий -
шматок біляша відломив
і птахові кинув

крокував ворон коло шматка жирного тіста
й таке собі думав

[трясця краще б я виклював очі твої
але навколо баби
алкоголіки
пасажири чекають тролейбусів
людно і страшно]

плюнув гидливо крізь гострий свій дзьоб
(не для хліба створений богом)
і клювати почав з рук людини
проклинаючи руки ніби вони
щось погане зробили йому

проклинав і клював
аж коли другий ворон
поруч підсів

мужик - мабуть добрий реально - зітхнув
відломив іще шмат біляша
і другому ворону кинув

цей навіть не глянув на тісто
здивовано перший питає
[чого не їси?]

ворон зневажливо глянув на друга
і сплюнув крізь гострий свій дзьоб
(не для хліба створений богом)

каже
[збираюсь на схід
гайда зі мною!]

[не можу] - відказує перший
[я пацифіст]

[не пацифіст ти чуваче а голуб] - 
перший здійнявся з поруччя й ген-ген
подався на пошуки
астя

мужик допив пиво
спустився в метро
тролейбус ковтнув пасажирів
тишею смачно ригнув

і враз ніби всі
зникли кудись

залишивши на нивках
самотнього голуба миру
клювати шматок
біляша