*-*
Дата: 27 Березня 2015 | Категорія: «Універсальна лірика» | Перегляди: 610 | Коментарів: 0
Автор_ка: Ігор Астапенко (Всі публікації)| Редактор_ка: так | Зображення: можна
*
ховали оту високу яка розрізала сім’ї
несли ножі на цвинтар на світлу і довгу пам’ять
йшов чоловік покійниці ніс не ножа а роги
йшов її син маленький ховаючись за вінками
піп відспівав як треба голосно і дослівно
дядько лупив у дзвони аж застогнала церква
ноги вгрузали в землю
очі – у домовину
сонце вгрузало в ранок
спека вгрузала в серпень
мовкли хати червоні мовкли і напівсім’ї
свічка з хрестом любилась вдих налізав на видих
кроки повзли у вуха наче важке каміння
пальці повзли у вуха щоби його розкидать
як вона хоч померла (ми запитали в когось)?
кажуть що стало серце десь під дорожнім знаком
мати сховала очі
ми поховались в тишу
батько заплакав