і, припавши до жовтого лоба,
до прекрасно збережених литок,
всьому людству робитимеш добре
з допомогою сліз і молитви.

У думках про майбутню вечерю,
в голубиного кольору хустці,
у шкідливій для бронхів печері,
у безмежній нізвідки відпустці -

від такого жаданого блуду
рятуватимеш душі овечі.
над тобою ходитимуть люди,
пропиваючи київський вечір.