реінкарнації самумів
Дата: 10 Лютого 2014 | Категорія: «Універсальна лірика» | Автор_ка: Яніна Дияк (sonceva) (Всі публікації)
Редактор_ка: да | Зображення: можно | Перегляди: 794
я лічу твої дні, наче кільця сатурна -
по камінчику, по молекулі, по пилинці
коли шириться сум, вистигає острунено
вечорова живиця одзвінчена
ти торкаєшся рук - ворожи, мій хороший,
хай самуми й січуть, і сичать staccato.
сет ховає червоні всевиди-очі,
золотого кинджала точить -
до двобою ти маєш стати.
і утнеться гроза, несусвітня, сатурнова,
зазвучить голосніше від злив меркурія.
геб трястиметься, нут заридає сурмами -
все одно ти здолаєш бурю.
я лічу твої дні, мов сатурнові кільця.
уплітаю свої, де твої посоталися.
сип пісні-ворожби, як співається й сиплеться,
щоб боротися знову із сетховим шалом.
ти на ранок збагнеш, що насправді все - хибне,
але, ворож(бит)е, й таке трапляється.
просто світ - це велика
страшна
пустиня
ми - самумів
реінкарнації