м1нотавр
Дата: 24 Січня 2014 | Категорія: «Універсальна лірика» | Перегляди: 709 | Коментарів: 0
Автор_ка: Яніна Дияк (sonceva) (Всі публікації)| Редактор_ка: да | Зображення: Текст номіновано
я настільки вже звик до самотності, що палити почав
і навчився писати кривульками загадкове ім"я Астерій
я син бога й цариці, зрештою. тобто, був ним за життя.
а тепер содомітів у Діті з кентаврами маю стерегти.
шум і шепіт ширився
сироти сипонули по спині
хтось іде. що там коїться нагорі? щось гримить і гуде,
мов шуми перших вибухів у прогірклому просторі хаосу
душі мучнів і грішників бігають і виспівують цілий день
содоміти знущаються - влаштовують таврокатапсії.
я ревнув, і закрились ворота міста - недарма ж я страж
крізь щілину у них простягнув Сант-Андреа колоду мічених карт
мо, зіграєм? на їх свободу.
-чи ти так головою важиш?
я відмовився грати. на таке спокушатись не варто.
шум і шепіт ширився
сироти сипонули по спині
Суд Страшний спричинився
душі винесло вихором
хтось із янголів табличку скинув
сліпий прочитав стишено
в пеклі оголошується страшносудня перерва