Залишайтесь всередині

---

Залишайтесь всередині! – вбивцями і питвом,
неподоланим нападом голоду, ігемоном
на балконі, затрушеним вуликом молитов,
шпигунами цикад, – коли ницо втечуть у повню
сивоока темрява й вихудлі ластівки
недоречних долонь, не навчених біль тримати…

У душі – плоскостопо вештають лісники
недолугі, що сосен трьох не знайдуть на карті.

У душі – наче в термосі – скельця поцвілі й брид,
і лахміття, зняті з гномиків Грім і Градус…
Витанцьовують очі сальсу на сотні бритв,
виражаючи кволий гнів та сумнівну радість,
вирізаючи з простору вигірклий абсолют
лабіринту сміху криг, що в снодійне літо
примудрились впріло-рожевий медузний люд
за обійми їхні змусити плескотіти.

І дивились цікаві на те, як завіса рік
сиротинських кватирок і вікон, швидких на заздрість,
цілували сліди їх, їх слину, їх ніжний скрик,
що сягав приватних їхніх підхмарних ратиць
золотавих оленів, вигинів колесниць,
що везли фаетонів, воскреслих із мрієпадів…
І бруківка лякалась ромашок і медуниць,
і автівок, що зупинялись, мов тьма лисиць,
в темних пащах тримаючи щастя про когось дбати.

Як дивились – не дивляться вікна і ліхтарі.
У литаври пташині спокою подвір'я брязка…
Чи то казка скінчилась, чи місячні лихварі
із рейтузів впустили дешеву китайську казку?
Чи то повня – гарбузик, захований в саркофаг
із антенн серіальних та послідних строїв даху?

О, скрипалю печалі, обличчя своє скривав! –
ну навіщо, навіщо ти пискотом черепахо-
неймовірно-подібним – по нервах, по марлі карт
у шухляді потилиці, що – як вселенська спека…?

О, всі ті, хто за пивом пішли у швидкий антракт, –
йдіть собі далеко.

А ось ці – залишайтеся – вихором змерзлих втом
безнадійних сусід, убивцями мли над Чадом,
недопитим розбитим кухликом з чар-питвом, –
щоб було хоч когось чекати….

---