Зрублав-коло
Дата: 20 Березня 2013 | Категорія: «Універсальна лірика» | Перегляди: 756 | Коментарів: 0
Автор_ка: Крайзер (Всі публікації)
Що ж, Колодія минула,
позаранком;
наче зимно,
та Йарило вийшов зглянуть
забаганком;
накивонь на запобіги
вийшла ганком,
всипла поспіль тріш несоння,
ягідньовою довухой
згонорила філіжанку;
сніг - ще рясно,
та - нівроку:
повернулась по колодку
змандра пташинь гомонкова,
наріжаючи на мову:
треба ж крашанок на Паску!
То ж: оперіжи попасок!
Хай там грець,
що ще морощить:
в колі й турка зваренує!
Ми такі співочі згульня,
що й земля з під криг парує!
Дорікання не доречне,
що не всі пішли в козачень:
маєм всежень до розгору,
паланок легеня знайче!
Бачиш сам: о цюю пору
навіть весна єсте сонна,
та - повилізе оговно,
з багни, з гумна,
з лісна яру;
отоді вже - зоре волом
по станову Чорногори,
вмають бузна в ясни, всторч,
згубу в мед
кольора ясна!
В нас - не єдная колодка,
в нас їх навіть - забагацько;
та пального на багаття
маєм вдосталь хмизування,
по зрублав-лісах,
зненацька...