Remissio
Дата: 18 Березня 2013 | Категорія: «Універсальна лірика» | Автор_ка: Олена Герасим'юк (Всі публікації)
Редактор_ка: да | Зображення: можно | Перегляди: 1177
Не пишеться
і досі не вмирається
не розірветься
тятива зими
(так довго не німіють в неї
пальці)
сни
в яких без висоти і страху
лиш оком
бачити
закритим
тріпочуть
накручені суглоби рукавів
синець небес -
кінцева точка болю
вода пробирається в легені в повітря в придихи
боввану
обличчя розмальовують
це ж свободи твоєї лице
її сяйво зникає
у воді
горло всесвіту зникає у воді
скорчена сорочка зникає у воді
псячі пащі оскалені у воді
захлинний зойк дитячий - у воді
вода захлинається у воді
вона хоче із нами говорити
вона витікає з нас
вона пробирається в наше тіло
і ми
каменем на видиху на дно ляжемо
збожеволіє дим
зірветься стрічкою
вище