Що у вас сталося, дівчинко? Крига стала

кригою  - замість кориці в губах глінтвейну?

Ти висікаєш із темряви чорний спалах.

Ти притуляєш до протягу думи темні.

Ніч пригортає тюлевих альбіносів.

Сни мармурово-тихі, немов тюремники,

сплять. А застуди загоєні спільні носять

псам підвіконним перлини в сирих варениках,

з ваших ночей неподільних, подертих навпіл,

зліплених, й воду, що нею між вуст розтала

відстань. І подушки, як натільні мапи

ваших хитких америк й сумних італій

пір'я скубуть із себе, моря та блохи

рук, що блукали у ковдрах колись навіщось…

Ніч імітує хмарами погляд бога

в очі підлоги, яка піднімає вище

вікон та стель спідницю  у цятках кроків

свідків того, як підлозі красили щічки

ніжно-червоним тіні. Зима пороги

носом штовхає, мов колію - електричка.

Й ти - електрична дівчинка - в м'ятній шкірі

возиш по колу зайців в камуфляжі меду

з гречкою й рибою-острахом, із інжиром-

тугою, з темним привидом кулемету

слізоньок, із мішечком синців натільних

(що на душі), із лотосом (лотос в'яне…)

Зайцям не страшно: в'язи-страхи скрутили.

Ти ж - хіба крани у темно-самотній ванній…

Дівчинко з лампою в гасовій мутній тузі!

Дівчинко-зернятко струму, що в грози нишкне!

Чом ти боїшся віру в кімнатні лузи

темних кутків вкидати, немов горішки?

Так лиш бояться смерті ляльки й звірятка

з хутра плямистого. Так хіба коси щітки

малодитинно сахаються. Так горнятка

з чорним окропом від пальців, які нечітко

можуть тримати, втікають.

А ти - ляклива,

мов не доросла? І бачиш примар - без нього?!

Ніч затискає у пазусі вікна-сливи

й душить ті сливи, й частує по ложці бога

кислим варенням з скоринками сліз лялькових,

бриликів з вовни снодійних світанків хижих…

Двері сміються, неначе побитий клоун,

що у кишені тримає померлу мишу…

Ніч колисає тюлі, немов тюленів.

Квилиш у вуха їм, поки урвуться вуха…

Постіль пече та колеться, мов пательня.

Протяг застуду, як склянку із чаєм, руха

в руки твої.

Ворона отруйним кашлем

дряпає обрій в рожевих несправжніх ризах.

День у подерте безсоння, що досі - ваше,

б'ється, мов кит - у кризі.