Тільки тіні
Дата: 10 Грудня 2012 | Категорія: «Універсальна лірика» | Перегляди: 633 | Коментарів: 0
Автор_ка: Маргарита Ротко (Всі публікації)
)
в цьому місті причин і причинних причетних до нас
причиняють дороги і двері хмарини й хрипкі
прикордонні тумани
і варта ключі не віддасть
та й не візьмеш ключі ті не маючи плоті руки –
тільки тіні руки у наручниках мрій терплячких
тільки тіні перстенів запещених пилом шухляд…
заворожені тіні – голчасті колкі лялечки
зачаровані тіні – блакитний рідкий шоколад…
що ти візьмеш такими?
що візьмеш? –
чи запах чи вдих?
та чи пахнуть ключі?
та чи дихає замкнена ртуть?
в цьому місті чекають на тіні прекрасні волхви
і дарують їм плоть від якої ці тіні помруть
в цьому місті жевріють на тінях пожежі пожеж
в цьому місті на тінях – атланти америки рим…
чи ти дійдеш із всім тим?
чи знаєш куди ти ідеш?
і навіщо навічно навіщо тобі догори?
та і як – догори? –
чи то рибно чи кревно чи до-
горе-лиць у горлянці стискаючи хмари й жасмин
ціле місто годуючи плоттю правдивих чуток
підриваючи місто горінням промоклих сумлінь?
між істот заніміло-холодних між сторожей-псів,
між ув’язнених джиннів із пляшки з пекельним вогнем
тіннєруко мене упусти не впусти донеси
крізь зачинені двері!
хоч знаєш то не головне –
в цьому місті причин і причинних причетних і не
чепурних правилізмів в дзеркалах що кривлять носи
треба вміти чекати сумирно на те що мине
треба вміти вростати по сутінь у вбиті хрести
у наручниках мрій у перстениках добрих порад
в хутрі тіні не здатної знати куди-то – вперед…
…як зачинені двері замученозвіро горять
як в шпарини тече їм любові ламкий очерет!