Лікарняні палати, хірургічні багнети, уповільнене світло. 
На твоє підвіконня прилітають ворони, заповзають варани. 
Ти не будеш цитрину, ти не їдеш до Криму і нудьгуєш без вітру. 
Ти дрімаєш на вістрі і тримаєш півсвіту в нестабільному стані. 

Не вмикаються ранки, не заходять софіти на моїх небозламах, 
Та здіймаються брили і гіркі акварелі зазирають у душу. 
В лікарнянім полоні молитовно читаєш соціальну рекламу... 
Мимоволі сміюся: я уже не боюся, все нормально, видужуй.